Громадський простір на вул. Перемоги

Про проєкт

У центрі Житомира, поруч із будівлею, відомою містянам як «будинок-стіна» або «будинок-серце», ми запропонували перетворення занедбаного проміжку між будівлями на новий громадський простір для подій — виставок, презентацій, кінопоказів та акустичних концертів.

Проєкт працює в межах існуючого ростверка від нереалізованої прибудови, що дозволило мінімізувати демонтаж і зберегти делікатність втручання поруч із історичною забудовою.

Нова структура відступає вглиб двору, залишаючи відкритим характерний гострий кут будівлі та відновлюючи природну пішохідну циркуляцію. Ми прагнули створити не окремий об’єкт, а місце — проміжний простір між вулицею і двором, де можна затриматися, спостерігаючи одночасно міський рух і зелену тишу внутрішнього середовища.

Завдання

Завдання проєкту — перетворити занедбаний, небезпечний і майже сліпий простір між існуючими будівлями на камерний культурний кластер, відкритий для всіх містян. Збережений ростверк, що залишився від нереалізованої спроби зведення багатоповерхової прибудови, використовується як основа нового втручання. Це дозволяє мінімізувати демонтаж, зменшити вплив на історичне середовище та водночас повернути території безпечність, пішохідну проникність і суспільну функцію. Новий простір має стати місцем для виставок, презентацій, кінопоказів, акустичних концертів та інших невеликих подій, зберігаючи впізнаваний образ «будинку-стіни» й атмосферу старого Житомира.

Архітектурна концепція

У центрі Житомира розташована будівля, яку містяни неформально називають «будинок-стіна» або «будинок-серце». Вона давно стала впізнаваною частиною міського середовища — завдяки своїй незвичній пластиці, гострому куту та особливому положенню в тканині міста.

Замовник поставив за мету демаргіналізувати простір між існуючими будівлями та інвестувати у створення нового громадського місця — відкритого до різних сценаріїв використання: презентацій, виставок, кінопоказів та акустичних концертів.

Раніше на цій ділянці планувалося будівництво прибудови, однак реалізованим залишився лише ростверк, що зберігся донині. Недобудована структура роками перекривала прохід між будівлями й перетворювала цю частину ділянки на небезпечну та майже сліпу зону в самому центрі міста.

У роботі над проєктом ми усвідомлювали відповідальність перед місцем, яке є важливим для багатьох мешканців. Тому одним із головних принципів стала делікатність втручання. Ми свідомо працювали в межах уже існуючого ростверка, аби уникнути зайвого демонтажу, зменшити обсяг втручання та не створювати додаткових ризиків для сусідньої історичної будівлі.

Ми прагнули створити не об’єкт, а місце. Не окрему форму, а простір між — між вулицею та вузьким, більш інтимним проходом поміж будинками. Простір, у якому людина може затриматися, не переходячи остаточно ані у двір, ані назад на вулицю.

Нова структура відступає вглиб двору, залишаючи відкритим гострий кут існуючої будівлі — елемент, що формує її впізнаваність і характер. Завдяки цьому нове втручання не перекриває образ будинку, а радше підкреслює його індивідуальність.

Архітектура тут працює як рамка: вона фіксує проміжний стан і спрямовує погляд. З одного боку відкривається перспектива жвавої міської вулиці, з іншого — зелена глибина двору. Навіс підтримує цей перехід: з боку вулиці він частково зливається із зеленню, пом’якшуючи межу між відкритим і захищеним простором.

Проєкт також повертає природну циркуляцію пішохідних потоків навколо будівлі та звільняє територію від стихійного паркування, повертаючи її місту та людям.

Важливо, що навіс нової споруди не кріпиться до існуючих стін. Це дозволяє зберегти цілісність історичної субстанції та підкреслює загальний підхід проєкту: мінімальне, точне і шанобливе втручання в уже сформоване середовище.